Чарівність української музичної ночі

Сьогодні я вирішила написати статтю рідною мовою про рідну музику, в яку закохана до безпам'ятства з самісінького дитинства. 

Сьогодні вночі мої експерименти з музикою привели мене до одного досить цікавого та до цього часу невідомого для мене проекту Святослава Вакарчука з вельми цікавою та інтригуючою назвою "Вночі". Ця платівка вразила мене настільки, що я вирішила ризикнути поділитися з вами своїми враженнями. 

Не знаю, як так сталося, але до сьогоднішньої ночі я спокійно собі жила, не знаючи про те, що в світі існує така чудова платівка! Я, як більшість моїх одноліток, дуже люблю ОЕ та з фанатичною цікавістю слідкую за новинами від цього гурту та їх лідера Святослава Вакарчука. Проте в 2008 році або щось серйозне сталося в моєму житті, або я просто була у якійсь відключці, та я примудрилася пропустити реліз альбому "Вночі" (як мені соромно!!!!). Тож, намагаючись надолужити згаяний час, переслуховуючи знову і знову цей, без перебільшення, шедевр, я занотовую свої враження та емоції від прослуханого.

Для початку трохи загальної інформації. Розумна Вікіпедія розказує нам про те, що цей альбом, як, власне, і проект Святослава Вакарчука "Вночі" було створено у 2008 році. Ідея щодо створення виникла за рік до того - у 2007. У створенні цього шедевру, окрім автора проекту, участь брали найближчі друзі Святослава Вакарчука та друзі друзів Вакарчука))). Таким чином, зі світу по нитці, зібралася чудова команда талановитих творчих особистостей, сповнених креативу, свіжих ідей та бажання їх втілити у новому альбомі, вартого уваги досвідченого слухача. Авторство пісень цього альбому належить не лише Святославові, а й його близькому другові та колезі по ОЕ, Мілошеві Єлічу. 

Абсолютно новий звук, тексти, що не можуть залишити байдужим майже нікого, оригінальна манера виконання, новизна у подачі творів - все це служить беззаперечним плюсом цьому альбомові. Головною ж рисою цієї платівки є рекомендований час доби для її прослуховування, закодований в самій назві - вночі. В кожній пісні приховано те, про що людині властиво думати в темряві, з собою наодиці чи тет-а-тет з коханою людиною. 

З кожної пісні, з кожного акорду, нестримним потоком ллється любов до Батьківщини, кохання та легка тревога.

Тим не менш, варто зазначити, що ця платівка, не дивлячись на її доволі сильну емоційність, зовсім не напружує, а, навіть, навпаки, дає поле для спокійних, розважливих роздумів, десь надає сили для приємних польотів у мріях, а десь навіть пробиває на сльозу. Вакарчук, як завжди, при створенні цієї платівки, виклався на всі сто. Чого варті лишень його "Колискова",

"Там де літо",

 "Не опускай свої очі",

 та "Дзвони" Мілоша.

Окремо, на мою думку, варто відзначити пісню "Чайка", яка, не сумніваюся, сподобається усім дівчатам. Кожна з нас знайде в цій пісні свою емоцію, співставіть зі своїми переживаннями та віднесе до певних моментів життя. Слова "А ти так чекала на весну"...в них закладено стільки жіночності, стільки розпачу, розбитих надій та водночас стільки сили продовжувати боротьбу.

Знову повторюся, кожне слово в текстах змушує нас подумати, а дівчат - мріяти та шукати такого чоловіка, який врешті решт, скаже такі любі серцю слова: "Тепло з тобою..."

І на завершення, ще трохи свиснутої інфи з Вікіпедії та моїх скромних коментарів: 

Илья Зинин из журнала Rolling Stone Russia назвал альбом «образчиком буржуазного салонного джаза, скроенного красиво и богато, но напрочь лишённого рок-н-ролльной составляющей»^[25], однако в целом проект получил благожелательные отзывы, хотя и отмечалось, что в жанровом плане он имеет опосредованное отношение к джазу.

Я, звичайно, не музичний критик і, нажаль не працюю в такому розтиражованому журналі, проте, хотілося б сказати шановному панові Іллі Зініну, що він абсолютно нічого не розуміє в творчості Святослава Вакарчука. Не даремно ж існує вираз "Я художник, я так бачу"! Музикант - це той самий художник і він, ІМХО, має повне право на творчий експеримент. І, як мені здалося, цей експеримент досить добре вдався. Не дарма ж деякі пісні з цього альбому стали дійсно народними! Візьміть хоча б "Така як ти"! Маленьким бонусом на завершення мого опусу буде відео, де 80 000 глядачів Київського стадіону Олімпійський співають цю пісню разом із культовим гуртом ОЕ.

ДЯКУЮ за перегляд мого посту! Буду надзвичайно рада вашим коментарям і гарного вам прослуховування!